Хай звучить словоЛесі Українки ,як шана памяті їй великій.

 Поетична стежина" ...Хотіла я б я піснею стати..."

Рідна мова-рідне слово

 

  Мова — це той інструмент, який єднає націю, народ в єдине ціле. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати. Тож плекаймо чудовий сад української мови, донесений до нас із глибини віків. Шануймо ж мову наших предків, мову Шевченка і Франка. Нехай вона стане мовою наших дітей і онуків, мовою наших нащадків, щоб не зникла Україна, не зник великий материк у слов’янському морі.

Мамо не плач,я повернусь весною"

 

Ніхто не в праві забути морозні дні 2013 - 2014 року, коли

від напруги закипала в жилах кров, коли в ім’я віри і правди один за

одним падали від куль майданівці, аби прорости в наших серцях

червоними квітами пам’яті.

«…За чисті душі, що злетіли в небо,

Небесній Сотні шана й молитви»

Виставка-експозиція Мамо не плач,я повернусь весною»

"Ніжність на двох"

 

14 лютого найромантичніший день у році, коли, здається, кохання витає у повітрі, запрошуємо у Чорниводську бібліотеку на  рандеву з книгою «Ніжність на двох» завдяки якому  ви зможете ознайомитися з українськимита  всесвітньовідомими творами, поезією  про найпрекрасніше почуття у цьому світі - Любов. А також відправити валентинку з гарним літературним зізнанням у коханні. Призначаємо всім бажаючим побачення у бібліотеці

«Життя пережите,мов шлях заболочений…»ювілейна візитка

Валеріан Підмогильний – геніальний письменник. Народжений у бідній селянській родині, він так і не зміг закінчити освіту, але зміг більше – здобути звання неперевершеного майстра слова європейського рівня.    Попри велич його особистості, йому довелося стати одним з когорти українських інтелігентів, яку називають страшним словосполученням – “Розстріляне відродження”.Народився 2.02.1901 року в селі Чаплі Павлоградського повіту (зараз Синельниківський район) на Катеринославщині в бідній селянській родині[. - Друкуватися почав ще з школи під псевдонімом Лорд Лістер.. - Літературна діяльність переривалась вчителюванням, працею у видавництвах.  Своїм духовним наставником у відчутті слова Підмогильний вважав М.Коцюбинського.

Життя українського митця вирувало, що й голови було ніколи підняти: він вчителював, працював редактором, вів літературну організацію і навіть встигав зустрічатися з однодумцями за кордоном

Писати й перекладати Валер’ян Підмогильний продовжував і в умовах табору спецпризначення на Соловках, куди його відправили у 1934-му «за участь у роботі терористичної організації». Менш ніж за три роки за незгоду з тоталітарним режимом письменника стратили.

Валеріана Підмогильного було реабілітовано 1956 року.Творчий шлях Підмогильного тривав лише 15 років, потім – півстолітнє забуття. Проте літературні здобутки «чаплінського генія» нетлінні в європейському культурницькому контексті.На Байковому кладовищі Києва є могила сім’ї Підмогильних.